У даному разі – це 14-а щорічна конференція церкви «Посольство Боже» (Посольство Благословенного Царства Божого для Всіх Народів). І це, звичайно ж, «тонкий дипломатизм» безкорисливого Льоні:
«В жизни очень важно действовать, потому что меньше всего меня поддерживали мои братья и сестры. Они получали в Боге слово, что я уже… чуть ли не знаю кто… – и не шли на выборы. Бог ждет от вас, чтоб вы шли на выборы!»
http://kommersant.ua/doc.html?path=komua20086111582768.htm
«Агитация на всевышнем уровне»
Пізнаєте універсальну формулу? «Бог чекає від вас того, що кажу я!» Але – Бог із ними, можна обійтися і без вгрузання у богослів’я… 
У даному разі можна вважати, наприклад, що віра – один із стимулів громадської активності.
Цікавим мені видався побіжний акцент із тої конференції: сакраментальний Льонін вислів –
«Сместят меня – мэром станет пастырь!»
Чому, чому у цій пророчій фразі всім бачиться лише Великий Сандей?! Не про нього ж зовсім мова.
Це ж Черновецькове осяяння, харизмові передбачення! Адже ж «пастором» обзивають одного із претендентів на столичний престол. Це ж прізвисько баптиста-п’ятдесятника Олександра Турчинова. Ото справжній пастир київських овець був би!
Від церквовмісних проектів не втечеш, ними не нехтують, їх поціновують належно. Насамперед, тьфу-тьфу, Росія. Пам’ятаєте, як Ющенка після путінського газового пресування полірував Алексій ІІ? Під приводом вироблення правильної позиції у святкуванні 1020-ліття хрещення Київської Русі. Акценти тщатєльнєй треба підбирати. Як це роблять політики з хрестом і кадилом…
Категоричне московитське «нє-а» щодо перегляду мазепинського питання було вигідно дипломатично зам’яти: «вопрос может быть рассмотрен» (у віддаленому майбутті). Разом з тим – треба ж паралелізуватися й у святкуванні річниці Полтавської битви. «Прямі контакти» навіть налагодили росіївці із Полтавською облдержадміністрацією. Дик, паралельність при діаметральній протилежності може бути хіба що у геометрії…
Свого часу анафема Івану Мазепі також була суто політичним проектом, одягненим у ризи. Можна подумати, інша лінія гнеться нинішніми християнами імперії, які знов усі свої лінії зводять на кремлівській зірці. Ліплячи імперську політику на всевишньому рівні. Онде які нитки і куди тягнуться через Україну? ВІдомо, хресна хода «Під зіркою Богородиці». Її другий, український «промінь» іде з-під Севастополя через Одесу і Київ. А всі вісім «лучікав» хоч і символізують Віфлеємську зірку, та зустрінуться – у Москві, 10 червня. Для чого? А щоб відзначити возз‘єднання Русскої православної церкви.
Як тут єднатися у вірі, коли скіко меркантильно-політичних стратегій розігруються на погрупованих солдатиках-вірянах? Каруселі-церквотрони аж шурхотять. Може в протестанти-самітники податися?
